Законодавство з безпеки

вівторок, вересня 19, 2006

З А К О Н У К Р А Ї Н И


Про боротьбу з тероризмом



Цей Закон з метою захисту особи, держави і суспільства від тероризму, виявлення та усунення причин і умов, які його породжують, визначає правові та організаційні основи боротьби з цим небезпечним явищем, повноваження і обов'язки органів виконавчої влади, об'єднань громадян і організацій, посадових осіб та окремих громадян у цій сфері, порядок координації їх діяльності, гарантії правового і соціального захисту громадян у зв'язку із участю у боротьбі з тероризмом.
Положення цього Закону не можуть бути застосовані як підстава для переслідування громадян, які, діючи в межах закону, виступають на захист своїх конституційних прав і свобод.

Розділ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення основних термінів

У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
тероризм – суспільно небезпечна діяльність, яка полягає у свідомому, цілеспрямованому застосуванні насильства шляхом захоплення заручників, підпалів, убивств, тортур, залякування населення та органів влади або вчинення інших посягань на життя чи здоров'я ні в чому не винних людей або погрози вчинення злочинних дій з метою досягнення злочинних цілей;

терористичний акт – злочинне діяння у формі застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу чи інших дій, відповідальність за якi передбачена статтею 258 Кримінального кодексу України. У разі, коли терористична діяльність супроводжується вчиненням злочинів, передбачених статтями 112, 147, 258 – 260, 443, 444, а також іншими статтями Кримінального кодексу України, відповідальність за їх вчинення настає відповідно до Кримінального кодексу України;
технологічний тероризм – злочини, що вчиняються з терористичною метою із застосуванням ядерної, хімічної, бактеріологічної (біологічної) та іншої зброї масового ураження або її компонентів, інших шкідливих для здоров'я людей речовин, засобів електромагнітної дії, комп'ютерних систем та комунікаційних мереж, включаючи захоплення, виведення з ладу і руйнування потенційно небезпечних об'єктів, які прямо чи опосередковано створили або загрожують виникненням загрози надзвичайної ситуації внаслідок цих дій та становлять небезпеку для персоналу, населення та довкілля; створюють умови для аварій і катастроф техногенного характеру;
терористична діяльність – діяльність, яка охоплює:
планування, організацію, підготовку та реалізацію терористичних актів;
підбурювання до вчинення терористичних актів, насильства над фізичними особами або організаціями, знищення матеріальних об'єктів у терористичних цілях;
організацію незаконних збройних формувань, злочинних угруповань (злочинних організацій), організованих злочинних груп для вчинення терористичних актів, так само як і участь у таких актах;
вербування, озброєння, підготовку та використання терористів;
пропаганду і поширення ідеології тероризму;
фінансування завідомо терористичних груп (організацій) або інше сприяння їм;
міжнародний тероризм – здійснювані у світовому чи регіональному масштабі терористичними організаціями, угрупованнями, у тому числі за підтримки державних органів окремих держав, з метою досягнення певних цілей суспільно небезпечні насильницькі діяння, пов'язані з викраденням, захопленням, вбивством ні в чому не винних людей чи загрозою їх життю і здоров'ю, зруйнуванням чи загрозою зруйнування важливих народногосподарських об'єктів, систем життєзабезпечення, комунікацій, застосуванням чи загрозою застосування ядерної, хімічної, біологічної та іншої зброї масового ураження;
терорист — особа, яка бере участь у терористичній діяльності;
терористична група — група з двох і більше осіб, які об'єдналися з метою здійснення терористичних актів;
терористична організація – стійке об'єднання трьох і більше осіб, яке створене з метою здійснення терористичної діяльності, у межах якого здійснено розподіл функцій, встановлено певні правила поведінки, обов'язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів. Організація визнається терористичною, якщо хоч один з її структурних підрозділів здійснює терористичну діяльність з відома хоча б одного з керівників (керівних органів) усієї організації;
боротьба з тероризмом – діяльність щодо запобігання, виявлення, припинення, мінімізації наслідків терористичної діяльності;
антитерористична операція – комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення злочинних діянь, здійснюваних з терористичною метою, звільнення заручників, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичного акту чи іншого злочину, здійснюваного з терористичною метою;
район проведення антитерористичної операції – визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція;
режим у районі проведення антитерористичної операції – особливий порядок, який може вводитися в районі проведення антитерористичної операції на час її проведення і передбачати надання суб'єктам боротьби з тероризмом визначених цим Законом спеціальних повноважень, необхідних для звільнення заручників, забезпечення безпеки і здоров'я громадян, які опинилися в районі проведення антитерористичної операції, нормального функціонування органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій;
заручник – фізична особа, яка захоплена і (або) утримується з метою спонукання державного органу, підприємства, установи чи організації або окремих осіб здійснити якусь дію або утриматися від здійснення якоїсь дії як умови звільнення особи, що захоплена і (або) утримується.

Стаття 2. Правові основи боротьби з тероризмом

Правову основу боротьби з тероризмом становлять Конституція України, Кримінальний кодекс України, цей Закон, інші закони України, Європейська конвенція про боротьбу з тероризмом, 1977 р., Міжнародна конвенція про боротьбу з бомбовим тероризмом, 1997 р., Міжнародна конвенція про боротьбу з фінансуванням тероризму, 1999 р., інші міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, укази і розпорядження Президента України, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, а також інші нормативно-правові акти, що приймаються на виконання законів України.

Стаття 3. Основні принципи боротьби з тероризмом

Боротьба з тероризмом ґрунтується на принципах:
законності та неухильного додержання прав і свобод людини і громадянина;
комплексного використання з цією метою правових, політичних, соціально-економічних, інформаційно-пропагандистських та інших можливостей; пріоритетності попереджувальних заходів;
невідворотності покарання за участь у терористичній діяльності;
пріоритетності захисту життя і прав осіб, які наражаються на небезпеку внаслідок терористичної діяльності;
поєднання гласних і негласних методів боротьби з тероризмом;
нерозголошення відомостей про технічні прийоми і тактику проведення антитерористичних операцій, а також про склад їх учасників;
єдиноначальності в керівництві силами і засобами, що залучаються для проведення антитерористичних операцій;
співробітництва у сфері боротьби з тероризмом з іноземними державами, їх правоохоронними органами і спеціальними службами, а також з міжнародними організаціями, які здійснюють боротьбу з тероризмом.

Розділ ІІ. ОРГАНІЗАЦІЙНІ ОСНОВИ БОРОТЬБИ З ТЕРОРИЗМОМ

Стаття 4. Суб'єкти боротьби з тероризмом

Організація боротьби з тероризмом в Україні та забезпечення її необхідними силами, засобами і ресурсами здійснюються Кабінетом Міністрів України у межах його компетенції.
Центральні органи виконавчої влади беруть участь у боротьбі з тероризмом у межах своєї компетенції, визначеної законами та виданими на їх основі іншими нормативно-правовими актами.
Суб'єктами, які безпосередньо здійснюють боротьбу з тероризмом у межах своєї компетенції, є:
Служба безпеки України, яка є головним органом у загальнодержавній системі боротьби з терористичною діяльністю;
Міністерство внутрішніх справ України;
Міністерство оборони України;
Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи;
Державний комітет у справах охорони державного кордону України;
Державний департамент України з питань виконання покарань;
Управління державної охорони України.
До участі у здійсненні заходів, пов'язаних з попередженням, виявленням і припиненням терористичної діяльності, залучаються у разі необхідності також:
Міністерство закордонних справ України;
Міністерство охорони здоров'я України;
Міністерство палива та енергетики України;
Міністерство промислової політики України;
Міністерство транспорту України;
Міністерство фінансів України;
Міністерство екології та природних ресурсів України;
Міністерство аграрної політики України;
Державна митна служба України;
Державна податкова адміністрація України.
У разі реорганізації або перейменування центральних органів виконавчої влади, перелічених у цій статті, їхні функції у сфері боротьби з тероризмом можуть переходити до їх правонаступників, якщо це передбачено відповідним указом Президента України.
До участі в антитерористичних операціях за рішенням керівництва антитерористичної операції можуть бути залучені з дотриманням вимог цього Закону й інші центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від підпорядкованості і форми власності, їх посадові особи, а також громадяни за їх згодою.
Координацію діяльності суб'єктів, які залучаються до боротьби з тероризмом, здійснює Антитерористичний центр при Службі безпеки України.

Стаття 5. Повноваження суб'єктів, які безпосередньо здійснюють боротьбу з тероризмом

Служба безпеки України здійснює боротьбу з тероризмом шляхом проведення оперативно-розшукових заходів, спрямованих на запобігання, виявлення та припинення терористичної діяльності, у тому числі міжнародної; збирає інформацію про діяльність іноземних та міжнародних терористичних організацій; провадить у межах визначених чинним законодавством повноважень виключно з метою отримання упереджувальної інформації у разi загрози вчинення терористичного акту або при проведенні антитерористичної операції оперативно-технічні пошукові заходи у системах і каналах телекомунікацій, які можуть використовуватися терористами; забезпечує через Антитерористичний центр при Службі безпеки України організацію і проведення антитерористичних заходів, координацію діяльності суб'єктів боротьби з тероризмом відповідно до визначеної законодавством України компетенції; здійснює досудове слідство у справах про злочини, пов'язані з терористичною діяльністю; забезпечує безпеку від терористичних посягань установ України за межами її території, їх співробітників та членів їхніх сімей.
Міністерство внутрішніх справ України здійснює боротьбу з тероризмом шляхом запобігання, виявлення та припинення злочинів, вчинених з терористичною метою, розслідування яких віднесене законодавством України до компетенції органів внутрішніх справ; надає Антитерористичному центру при Службі безпеки України необхідні сили і засоби; забезпечує їх ефективне використання під час проведення антитерористичних операцій.
Міністерство оборони України, органи військового управління, об'єднання, з'єднання, військові частини Збройних Сил України забезпечують захист від терористичних посягань об'єктів Збройних Сил України, зброї масового ураження, ракетної і стрілецької зброї, боєприпасів, вибухових та отруйних речовин, що знаходяться у військових частинах або зберігаються у визначених місцях; організовують підготовку та застосування сил і засобів Сухопутних військ, Військово-Повітряних Сил та Військ Протиповітряної оборони, Військово-Морських Сил Збройних Сил України в разі вчинення терористичного акту в повітряному просторі, у територіальних водах України; беруть участь у проведенні антитерористичних операцій на військових об'єктах та в разі виникнення терористичних загроз безпеці держави із-за меж України.
Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, підпорядковані йому органи управління у справах цивільної оборони та спеціалізовані формування, війська цивільної оборони здійснюють заходи щодо захисту населення і територій у разі загрози та виникнення надзвичайних ситуацій, пов'язаних з технологічними терористичними проявами та іншими видами терористичної діяльності; беруть участь у заходах з мінімізації та ліквідації наслідків таких ситуацій під час проведення антитерористичних операцій, а також здійснюють просвітницькі та практично-навчальні заходи з метою підготовки населення до дій в умовах терористичного акту.
Державний комітет у справах охорони державного кордону України, регіональні органи управління та органи охорони державного кордону Прикордонних військ України здійснюють боротьбу з тероризмом шляхом запобігання, виявлення та припинення спроб перетинання терористами державного кордону України, незаконного переміщення через державний кордон України зброї, вибухових, отруйних, радіоактивних речовин та інших предметів, що можуть бути використані як засоби вчинення терористичних актів; забезпечують безпеку морського судноплавства в межах територіальних вод та виключної (морської) економічної зони України під час проведення антитерористичних операцій; надають Антитерористичному центру при Службі безпеки України необхідні сили і засоби під час проведення антитерористичних операцій на території пунктів пропуску через державний кордон України, інших об'єктів, розташованих на державному кордоні або у прикордонній смузі.
Державний департамент України з питань виконання покарань здійснює заходи щодо запобігання та припинення злочинів терористичної спрямованості на об'єктах кримінально-виконавчої системи.
Управління державної охорони України бере участь в операціях з припинення терористичних актів, спрямованих проти посадових осіб та об'єктів, охорону яких доручено підпорядкованим цьому Управлінню підрозділам.

Стаття 6. Повноваження інших суб'єктів, які залучаються до боротьби з тероризмом

Суб'єкти, які залучаються до боротьби з тероризмом, у межах своєї компетенції здійснюють заходи щодо запобігання, виявлення і припинення терористичних актів та злочинів терористичної спрямованості; розробляють і реалізують попереджувальні, режимні, організаційні, виховні та інші заходи; забезпечують умови проведення антитерористичних операцій на об'єктах, що належать до сфери їх управління; надають відповідним підрозділам під час проведення таких операцій матеріально-технічні та фінансові засоби, засоби транспорту і зв'язку, медичне обладнання і медикаменти, інші засоби, а також інформацію, необхідну для виконання завдань щодо боротьби з тероризмом.

Стаття 7. Антитерористичний центр при Службі безпеки України

На Антитерористичний центр при Службі безпеки України покладається:
розроблення концептуальних засад та програм боротьби з тероризмом, рекомендацій, спрямованих на підвищення ефективності заходів щодо виявлення та усунення причин та умов, які сприяють вчиненню терористичних актів та інших злочинів, здійснюваних з терористичною метою;
збирання в установленому порядку, узагальнення, аналіз та оцінка інформації про стан і тенденції поширення тероризму в Україні та за її межами;
організація і проведення антитерористичних операцій та координація діяльності суб'єктів, які ведуть боротьбу з тероризмом чи залучаються до конкретних антитерористичних операцій;
організація і проведення командно-штабних і тактико-спеціальних навчань та тренувань;
участь у підготовці проектів міжнародних договорів України, підготовка і подання в установленому порядку пропозицій щодо вдосконалення законодавства України у сфері боротьби з тероризмом, фінансування проведення суб'єктами, які ведуть боротьбу з тероризмом, антитерористичних операцій, здійснення заходів щодо запобігання, виявлення та припинення терористичної діяльності;
взаємодія із спеціальними службами, правоохоронними органами іноземних держав та міжнародними організаціями з питань боротьби з тероризмом.
Антитерористичний центр при Службі безпеки України складається з Міжвідомчої координаційної комісії та штабу, а також координаційних груп та їх штабів, які створюються при регіональних органах Служби безпеки України.
Міжвідомча координаційна комісія Антитерористичного центру при Службі безпеки України формується з керівника Антитерористичного центру та його заступників; заступників державних секретарів Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи; заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України; заступників керівників Державного комітету у справах охорони державного кордону України, Управління державної охорони України, Державного департаменту України з питань виконання покарань; заступника Державного секретаря Міністерства внутрішніх справ України – начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві; командувача Внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України; начальника Управління Служби безпеки України в місті Києві, заступника голови Київської міської державної адміністрації; заступників керівників інших центральних органів виконавчої влади.
Положення про Антитерористичний центр при Службі безпеки України, персональний склад Міжвідомчої координаційної комісії затверджуються Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України. Керівник Антитерористичного центру при Службі безпеки України призначається Президентом України.
Поточну роботу з виконання завдань, покладених на Антитерористичний центр при Службi безпеки України, організовує його штаб.
До складу координаційних груп при регіональних органах Служби безпеки України входять керівники регіональних органів Служби безпеки України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь (управлінь) Міністерства внутрішніх справ України в областях, містах Києві та Севастополі, відповідних органів з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Автономної Республіки Крим, обласних, Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій, у регіонах, де дислоковано підрозділи Прикордонних військ України, Управління державної охорони – їх командири, керівники, а також представники інших місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій.
Координаційні групи при регіональних органах Служби безпеки України очолюють відповідно начальник Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим, начальник управління Служби безпеки України в області, містах Києві та Севастополі.
Склад координаційних груп при регіональних органах Служби безпеки України затверджується відповідно Радою міністрів Автономної Республіки Крим, головою обласної державної адміністрації, головою виконавчого органу Київської чи Севастопольської міської ради.
Організаційне забезпечення роботи координаційних груп здійснюється регіональними органами Служби безпеки України.
Антитерористичний центр при Службi безпеки України утримується за рахунок коштів, передбачуваних окремим рядком у Державному бюджеті України.

Стаття 8. Взаємодія суб'єктів, які безпосередньо здійснюють боротьбу з тероризмом

Суб'єкти, які згідно з цим Законом безпосередньо здійснюють боротьбу з тероризмом, зобов'язані:
1) взаємодіяти з метою припинення злочинної діяльності осіб, причетних до тероризму, в тому числі міжнародного, фінансування, підтримки чи вчинення терористичних актів та злочинів, які скоєні з терористичною метою;
2) здійснювати обмін інформацією щодо:
заволодіння чи виникнення загрози заволодіння терористичними групами (терористичними організаціями) зброєю, вибуховими речовинами, іншими засобами масового ураження;
перетинання державного кордону України її громадянами, іноземцями та особами без громадянства з метою вчинення терористичних актів;
виявлених у пасажирів проїзних документів, що дають право на проїзд у транспортних засобах міжміського та міжнародного сполучення, з ознаками підроблення;
використання чи загрози використання терористами, терористичними групами чи терористичними організаціями засобів зв'язку та комунікаційних технологій;
3) сприяти забезпеченню ефективного прикордонного контролю, контролю за видачею документів, що посвідчують особу, та проїзних документів з метою запобігання їх фальсифікації, підробленню або незаконному використанню;
4) запобігати діям або пересуванню терористів, терористичних груп чи терористичних організацій, а також осіб, які підозрюються у вчиненні терористичних актів або причетності до міжнародних терористичних груп чи організацій;
5) припиняти спроби іноземців, щодо яких є дані про їх причетність до міжнародних терористичних груп чи організацій, здійснювати транзитний проїзд через територію України.

Стаття 9. Сприяння органам, які здійснюють боротьбу з тероризмом

Органи державної влади України, органи місцевого самоврядування, об'єднання громадян, організації, їх посадові особи зобов'язані сприяти органам, які здійснюють боротьбу з тероризмом, повідомляти дані, що стали їм відомі, щодо терористичної діяльності або будь-яких інших обставин, інформація про які може сприяти запобіганню, виявленню і припиненню терористичної діяльності, а також мінімізації її наслідків.

Розділ ІІІ. ПРОВЕДЕННЯ АНТИТЕРОРИСТИЧНОЇ ОПЕРАЦІЇ

Стаття 10. Умови проведення антитерористичної операції

Антитерористична операція проводиться лише за наявності реальної загрози життю і безпеці громадян, інтересам суспільства або держави у разі, якщо усунення цієї загрози іншими способами є неможливим.

Стаття 11. Рішення щодо проведення антитерористичної операції

Рішення щодо проведення антитерористичної операції приймається залежно від ступеня суспільної небезпеки терористичного акту керівником Антитерористичного центру при Службi безпеки України за письмовим дозволом Голови Служби безпеки України або керівником координаційної групи відповідного регіонального органу Служби безпеки України за письмовим дозволом керівника Антитерористичного центру при Службi безпеки України, погодженим з Головою Служби безпеки України. Про рішення щодо проведення антитерористичної операції негайно інформується Президент України.
Антитерористичним центром при Службі безпеки України антитерористична операція проводиться в разі, коли:
терористичний акт загрожує загибеллю багатьох людей чи іншими серйозними наслідками або якщо його вчинено одночасно на території кількох областей, районів чи міст;
ситуація, пов'язана із вчиненням або загрозою вчинення терористичного акту, є невизначеною щодо причин та обставин її виникнення і подальшого розвитку;
вчинення терористичного акту зачіпає міжнародні інтереси України та її відносини з іноземними державами;
реагування на вчинення дій з ознаками терористичного акту належить до компетенції різних правоохоронних та інших органів виконавчої влади;
очевидною є неможливість відвернення або припинення терористичного акту силами правоохоронних та місцевих органів виконавчої влади окремого регіону.
В інших випадках антитерористична операція проводиться за погодженням з керівником Антитерористичного центру при Службі безпеки України самостійно координаційною групою відповідного регіонального органу Служби безпеки України або органом виконавчої влади відповідно до їх компетенції.

Стаття 12. Управління антитерористичною операцією

Для безпосереднього управління конкретною антитерористичною операцією та керівництва силами і засобами, які залучаються до здійснення антитерористичних заходів, утворюється оперативний штаб, очолюваний керівником Антитерористичного центру при Службi безпеки України (координаційної групи відповідного регіонального органу Служби безпеки України) або особою, яка його заміщує.
Порядок діяльності оперативного штабу з управління антитерористичною операцією визначається на основі Положення про нього, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.
Керівник оперативного штабу визначає межі району проведення антитерористичної операції, приймає рішення про використання сил і засобів, що залучаються до її проведення, а в разі потреби за наявності передбачених законом підстав вносить на розгляд Ради національної безпеки і оборони України пропозиції щодо введення надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях.
Втручання в оперативне управління антитерористичною операцією будь-яких осіб незалежно від посади не допускається.
Законні вимоги учасників антитерористичної операції є обов'язковими для громадян і посадових осіб.

Стаття 13. Сили і засоби, що залучаються до проведення антитерористичної операції

При проведенні антитерористичної операції використовуються сили і засоби (особовий склад, спеціалісти, зброя, спеціальні і транспортні засоби, засоби зв'язку, інші матеріально-технічні засоби) суб'єктів боротьби з тероризмом, а також підприємств, установ, організацій, які залучаються до участі в антитерористичній операції, в порядку, визначеному згідно з Положенням, зазначеним у частині другій статті 12 цього Закону. Покриття витрат та відшкодування збитків, що виникли у зв'язку із проведенням антитерористичної операції, здійснюються згідно з законодавством.
Працівники правоохоронних органів, військовослужбовці та інші особи, які залучаються до антитерористичної операції, на час її проведення підпорядковуються керівнику оперативного штабу.

Стаття 14. Режим у районі проведення антитерористичної операції

У районі проведення антитерористичної операції на час її проведення може бути встановлено спеціальний порядок, зокрема організовано патрульну охоронну службу та виставлено оточення.
Перебування в районі проведення антитерористичної операції осіб, які не залучені до її проведення, допускається з дозволу керівника оперативного штабу.
За погодженням з керівництвом підприємств, установ та організацій, що знаходяться в районі проведення антитерористичної операції, їх роботу під час її проведення може бути припинено частково або повністю. Відповідні фахівці цих підприємств, установ та організацій при проведенні антитерористичної операції можуть у встановленому порядку, за їх згодою, залучатися до виконання окремих доручень.

Стаття 15. Права осіб у районі проведення антитерористичної операції

У районі проведення антитерористичної операції посадові особи, залучені до операції, мають право:
1) застосовувати відповідно до законодавства України зброю і спеціальні засоби;
2) затримувати і доставляти в органи внутрішніх справ осіб, які вчинили або вчиняють правопорушення чи інші дії, що перешкоджають виконанню законних вимог осіб, залучених до антитерористичної операції, або дії, пов'язані з несанкціонованою спробою проникнення в район проведення антитерористичної операції і перешкоджання її проведенню;
3) перевіряти у громадян і посадових осіб документи, що посвідчують особу, а в разі відсутності документів – затримувати їх для встановлення особи;
4) здійснювати в районі проведення антитерористичної операції особистий догляд громадян, огляд речей, що при них знаходяться, транспортних засобів та речей, які ними перевозяться;
5) тимчасово обмежувати або забороняти рух транспортних засобів і пішоходів на вулицях та дорогах, не допускати транспортні засоби, у тому числі транспортні засоби дипломатичних представництв і консульських установ, та громадян на окремі ділянки місцевості та об'єкти, виводити громадян з окремих ділянок місцевості та об'єктів, відбуксировувати транспортні засоби;
6) входити (проникати) в жилі та інші приміщення, на земельні ділянки, що належать громадянам, під час припинення терористичного акту та при переслідуванні осіб, які підозрюються у вчиненні такого акту, на територію та в приміщення підприємств, установ і організацій, перевіряти транспортні засоби, якщо зволікання може створити реальну загрозу життю чи здоров'ю людей;
7) використовувати із службовою метою засоби зв'язку і транспортні засоби, у тому числі спеціальні, що належать громадянам (за їх згодою), підприємствам, установам та організаціям, за винятком транспортних засобів дипломатичних, консульських та інших представництв іноземних держав та міжнародних організацій, для запобігання терористичному акту, переслідування та затримання осіб, що підозрюються у вчиненні терористичного акту, або для доставки осіб, які потребують термінової медичної допомоги, до лікувальних закладів, а також для проїзду до місця злочину.
У районі проведення антитерористичної операції контакти з представниками засобів масової інформації здійснюють керівник оперативного штабу або визначені ним особи. Передбачені цією статтею заходи здійснюються з дотриманням чинного законодавства і припиняються негайно після завершення антитерористичної операції.

Стаття 16. Умови ведення переговорів з терористами

У ході проведення антитерористичної операції з метою збереження життя та здоров'я людей, матеріальних цінностей, схилення терористів до відмови від протиправних дій, справляння на них стримувального впливу, з'ясування можливості припинення терористичного акту допускається ведення переговорів з терористами.
Ведення переговорів доручається особам, спеціально уповноваженим на те керівником оперативного штабу.
У разі, коли мета переговорів з терористами не може бути досягнута через їх незгоду припинити терористичний акт і реальна загроза життю та здоров'ю людей зберігається, керівник антитерористичної операції має право прийняти рішення про знешкодження терориста (терористів).
У разі очевидної загрози вчинення щодо об'єкта або особи терористичного акту і неможливості усунення цієї загрози іншими законними способами терорист (терористи) може (можуть) бути за вказівкою керівника оперативного штабу знешкоджений (знешкоджені) без попередження.
Під час ведення переговорів не можуть розглядатися як умова припинення терористичного акту питання щодо видачі терористам будь-яких осіб, предметів та речовин, які безпосередньо можуть бути використані для вчинення актів технологічного тероризму.

Стаття 17. Інформування громадськості про терористичний акт

Інформування громадськості про вчинення терористичного акту здійснюють керівник оперативного штабу або особи, уповноважені ним на підтримання зв'язків з громадськістю.
Забороняється поширення через засоби масової інформації або в інший спосіб інформації, яка:
розкриває спеціальні технічні прийоми і тактику проведення антитерористичної операції;
може утруднити проведення антитерористичної операції і (або) створити загрозу життю та здоров'ю заручників та інших людей, які знаходяться в районі проведення зазначеної операції або за його межами;
має на меті пропаганду або виправдання тероризму, містить висловлювання осіб, які чинять опір чи закликають до опору проведенню антитерористичної операції;
містить дані про предмети та речовини, які безпосередньо можуть бути використані для вчинення актів технологічного тероризму;
розкриває дані про персональний склад співробітників спеціальних підрозділів та членів оперативного штабу, які беруть участь у проведенні антитерористичної операції, а також про осіб, які сприяють проведенню зазначеної операції (без їх згоди).

Стаття 18. Завершення антитерористичної операції

Антитерористична операція вважається завершеною, якщо терористичний акт припинено та ліквідовано загрозу життю і здоров'ю заручників та інших людей, які знаходилися в районі її проведення.
Рішення про припинення антитерористичної операції приймається керівником оперативного штабу з управління цією операцією.
При проведенні антитерористичної операції керівник оперативного штабу спільно з відповідними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування організовує надання допомоги потерпілим, визначає заходи щодо усунення та мінімізації наслідків терористичного акту, організовує їх здійснення.

Розділ IV. ВІДШКОДУВАННЯ ШКОДИ, ЗАПОДІЯНОЇ ТЕРОРИСТИЧНИМ АКТОМ. СОЦІАЛЬНА РЕАБІЛІТАЦІЯ ОСІБ, ЯКІ ПОСТРАЖДАЛИ ВІД ТЕРОРИСТИЧНОГО АКТУ

Стаття 19. Відшкодування шкоди, заподіяної терористичним актом

Відшкодування шкоди, заподіяної громадянам терористичним актом, провадиться за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до закону і з наступним стягненням суми цього відшкодування з осіб, якими заподіяно шкоду, в порядку, встановленому законом.
Відшкодування шкоди, заподіяної організації, підприємству або установі терористичним актом, провадиться в порядку, визначеному законом.

Стаття 20. Соціальна реабілітація осіб, які постраждали від терористичного акту

Соціальна реабілітація осіб, які постраждали від терористичного акту, провадиться з метою повернення їх до нормального життя. Зазначеним особам надається у разі необхідності психологічна, медична, професійна реабілітація, правова допомога і житло та здійснюється їх працевлаштування.
Соціальна реабілітація осіб, які постраждали від терористичного акту, а також осіб, зазначених у статті 21 цього Закону, провадиться за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок проведення соціальної реабілітації осіб, які постраждали від терористичного акту, визначається Кабінетом Міністрів України.

Розділ V. ПРАВОВИЙ І СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ ОСІБ, ЯКІ БЕРУТЬ УЧАСТЬ У БОРОТЬБІ З ТЕРОРИЗМОМ

Стаття 21. Особи, які підлягають правовому і соціальному захисту

Особи, які беруть участь у боротьбі з тероризмом, перебувають під захистом держави. Правовому і соціальному захисту підлягають:
1) військовослужбовці, працівники і службовці центральних та місцевих органів виконавчої влади, які беруть (брали) безпосередню участь в антитерористичних операціях;
2) особи, які на постійній чи тимчасовій основі сприяють органам, що здійснюють боротьбу з тероризмом, у запобіганні, виявленні, припиненні терористичної діяльності та мінімізації її наслідків;
3) члени сімей осіб, зазначених у пунктах 1 і 2 цієї частини, якщо потреба в забезпеченні їх захисту викликана участю зазначених осіб у боротьбі з тероризмом.
Соціальний захист осіб, які залучаються до боротьби з тероризмом, здійснюється у порядку, який визначається законом.
Якщо особа, яка брала участь у боротьбі з тероризмом, загинула під час проведення антитерористичної операції, членам її сім'ї та особам, що перебували на її утриманні, виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України одноразова допомога в розмірі двадцяти прожиткових мінімумів, відшкодовуються витрати на поховання загиблого, призначається пенсія у зв'язку з втратою годувальника, а також зберігаються пільги, які мав загиблий, на отримання житла, оплату житлово-комунальних послуг тощо.
У разі, коли особа, яка брала участь у боротьбі з тероризмом, стала інвалідом внаслідок каліцтва, одержаного під час проведення антитерористичної операції, цій особі за рахунок коштів Державного бюджету України виплачується одноразова допомога в розмірі десяти прожиткових мінімумів і призначається пенсія відповідно до законодавства України.
У разі, коли особа, яка брала участь у боротьбі з тероризмом, під час проведення антитерористичної операції зазнала поранення, яке не потягло за собою настання інвалідності, цій особі виплачується одноразова допомога в розмірі п'яти прожиткових мінімумів.

Стаття 22. Звільнення від відповідальності за заподіяну шкоду

Якщо під час проведення антитерористичної операції вимушено заподіяна шкода життю, здоров'ю і майну терористів, військовослужбовці та інші особи, які брали участь в антитерористичній операції, звільняються від відповідальності за цю шкоду відповідно до законів України.

Розділ VІ. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА УЧАСТЬ У ТЕРОРИСТИЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

Стаття 23. Відповідальність осіб, винних у терористичній діяльності

Особи, винні в терористичній діяльності, притягаються до кримінальної відповідальності в порядку, передбаченому законом.
Непокора або опір законним вимогам військовослужбовців, посадових осіб, які беруть участь у проведенні антитерористичної операції, неправомірне втручання в їх законну діяльність тягнуть за собою відповідальність, передбачену законом.

Стаття 24. Відповідальність організації за терористичну діяльність

Організація, відповідальна за вчинення терористичного акту і визнана за рішенням суду терористичною, підлягає ліквідації, а належне їй майно конфіскується.
У разі визнання судом України, в тому числі відповідно до її міжнародно-правових зобов'язань, діяльностi організації (її відділення, філії, представництва), зареєстрованої за межами України, терористичною, діяльність цієї організації на території України забороняється, її українське відділення (філія, представництво) на підставі рішення суду ліквідується, а належні йому майно і майно зазначеної організації, яке знаходиться на території України, конфіскуються.
Заява про притягнення організації до відповідальності за терористичну діяльність подається до суду відповідно Генеральним прокурором України, прокурорами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя у встановленому законом порядку.

Стаття 25. Відповідальність за сприяння терористичній діяльності

Керівники та посадові особи підприємств, установ і організацій, а також громадяни, які сприяли терористичній діяльності, зокрема:
1) фінансували терористів, терористичні групи (терористичні організації);
2) надавали або збирали кошти безпосередньо чи опосередковано з наміром використання їх для вчинення терористичних актів чи злочинів терористичної спрямованості;
3) проводили операції з коштами та іншими фінансовими активами:
фізичних осіб, які вчиняли чи намагалися вчинити терористичні акти чи злочини терористичної спрямованості або брали участь у їх вчиненні чи сприяли вчиненню;
юридичних осіб, майно яких безпосередньо чи опосередковано перебуває у власності чи під контролем терористів або осіб, які сприяють тероризму;
юридичних і фізичних осіб, які діють від імені чи за вказівкою терористів або осіб, що сприяють тероризму, включаючи кошти, одержані або придбані з використанням об'єктів власності, що безпосередньо чи опосередковано перебувають у власності чи під контролем осіб, які сприяють тероризму, або пов'язаних з ними юридичних і фізичних осіб;
4) надавали кошти, інші фінансові активи чи економічні ресурси, відповідні послуги безпосередньо чи опосередковано для використання в інтересах фізичних осіб, які вчиняють терористичні акти або сприяють чи беруть участь у їх вчиненні, чи в інтересах юридичних осіб, майно яких безпосередньо чи опосередковано перебуває у власності чи під контролем терористів або осіб, які сприяють тероризму, а також юридичних і фізичних осіб, які діють від імені чи за вказівкою зазначених осіб;
5) надавали допомогу особам, які брали участь у вчиненні терористичних актів;
6) вербували фізичних осіб для заняття терористичною діяльністю, сприяли встановленню каналів постачання зброї терористам та переміщенню терористів через державний кордон України;
7) переховували осіб, які фінансували, планували, підтримували чи вчиняли терористичні акти або злочини терористичної спрямованості;
8) використовували територію України з метою підготовки чи вчинення терористичних актів або злочинів терористичної спрямованості проти інших держав або іноземців, –
несуть відповідальність згідно з законом.

Розділ VII. МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО УКРАЇНИ У СФЕРІ БОРОТЬБИ З ТЕРОРИЗМОМ

Стаття 26. Засади міжнародного співробітництва у сфері боротьби з тероризмом

Україна відповідно до укладених нею міжнародних договорів співробітничає в галузі боротьби з тероризмом з іноземними державами, їх правоохоронними органами і спеціальними службами, а також з міжнародними організаціями, які здійснюють боротьбу з міжнародним тероризмом.
Керуючись інтересами забезпечення безпеки особи, суспільства і держави, Україна переслідує на своїй території осіб, причетних до терористичної діяльності, у тому числі у випадках, коли терористичні акти або злочини терористичної спрямованості планувалися або були вчинені поза межами України, але завдають шкоди Україні, та в інших випадках, передбачених міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Стаття 27. Надання інформації

Інформацію іноземній державі з питань, пов'язаних із боротьбою з міжнародним тероризмом, Україна надає на підставі запиту, додержуючись вимог законодавства України та її міжнародно-правових зобов'язань. Така інформація може бути надана і без попереднього запиту іноземної держави, якщо це не зашкоджує проведенню досудового слідства чи судового розгляду справи і може допомогти компетентним органам іноземної держави у припиненні терористичного акту.

Стаття 28. Участь у спільних з іноземними державами заходах щодо боротьби з тероризмом

Україна відповідно до міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, може брати участь у спільних антитерористичних заходах шляхом сприяння іноземній державі або міждержавному об'єднанню в передислокації військ (сил), спеціальних антитерористичних формувань, перевезенні зброї або шляхом надання своїх сил і засобів з дотриманням вимог законів України "Про порядок направлення підрозділів Збройних Сил України до інших держав" та "Про порядок допуску та умови перебування підрозділів збройних сил інших держав на території України".

Стаття 29. Видача (екстрадиція) осіб, що брали участь у терористичній діяльності

Участь іноземців або осіб без громадянства, які в Україні постійно не проживають, у терористичній діяльності може бути підставою для видачі таких осіб іншій державі для притягнення до кримінальної відповідальності.
Видача зазначених у частині першій цієї статті осіб, з метою притягнення до кримінальної відповідальності та виконання примусових актів іноземної держави, здійснюється згідно з законодавством і зобов'язаннями, узятими Україною у зв'язку із ратифікацією Європейської конвенції про видачу правопорушників, 1957 р., Європейської конвенції про боротьбу з тероризмом, 1977 р. та інших міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також на засадах взаємності.

Розділ VIII. КОНТРОЛЬ І НАГЛЯД ЗА ЗАКОННІСТЮ ЗДІЙСНЕННЯ БОРОТЬБИ З ТЕРОРИЗМОМ

Стаття 30. Контроль за здійсненням боротьби з тероризмом

Контроль за дотриманням законодавства при проведенні боротьби з тероризмом здійснюється Верховною Радою України в порядку, визначеному Конституцією України.
Контроль за діяльністю суб'єктів боротьби з тероризмом здійснюється Президентом України та Кабінетом Міністрів України в порядку, визначеному Конституцією і законами України.

Стаття 31. Нагляд за законністю здійснення антитерористичних заходів

Нагляд за додержанням вимог законодавства органами, які беруть участь в антитерористичних заходах, здійснюється Генеральним прокурором України та уповноваженими ним прокурорами в порядку, визначеному законами України.

Розділ IX. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня його офіційного опублікування.
2. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом:
прийняти нормативно-правові акти, передбачені цим Законом;
привести нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.



Голова Верховної Ради
України В.ЛИТВИН

м. К и ї в
20 березня 2003 року
№ 638-ІV

З А К О Н У К Р А Ї Н И

Про розвідувальні органи України

Цей Закон визначає правові основи організації і діяльності
спеціальних органів державної влади, які здійснюють розвідувальну
діяльність з метою захисту національних інтересів України від
зовнішніх загроз, порядок контролю і нагляду за їх діяльністю, а
також встановлює правовий статус співробітників цих органів, їх
соціальні гарантії.

Розділ І
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Основні терміни

Наведені в цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:

розвідувальна діяльність - діяльність спеціальних органів
державної влади, спрямована на захист національних інтересів
України від зовнішніх загроз, сприяння формуванню і реалізації
державної політики у сферах національної безпеки і оборони;

розвідувальна інформація - добуті відомості про реальні та
потенційні можливості, плани, наміри і дії іноземних держав,
організацій та окремих осіб, що загрожують національним інтересам
України, а також про події і обставини, що стосуються національної
безпеки і оборони;

розвідувальні органи України - спеціальні підрозділи
центральних органів виконавчої влади, які здійснюють розвідувальну
діяльність з метою захисту національних інтересів України від
зовнішніх загроз.

Стаття 2. Правова основа діяльності розвідувальних органів
України

Правову основу діяльності розвідувальних органів України
становлять Конституція України ( 254к/96-ВР ), цей та інші закони
України, а також прийняті відповідно до них інші
нормативно-правові акти.

Стаття 3. Принципи діяльності розвідувальних органів України

Діяльність розвідувальних органів України здійснюється на
основі:

законності;

поваги і дотримання прав та свобод людини і громадянина;

безперервності;

поєднання в межах, визначених законом, гласних та негласних
методів і засобів;

розмежування сфер діяльності розвідувальних органів,
взаємодії і координації їх діяльності;

незалежності і оперативності у поданні розвідувальної
інформації;

позапартійності;

підконтрольності і підзвітності відповідним органам державної
влади в межах, передбачених законом.

Діяльність розвідувальних органів не може використовуватися
для вирішення не передбачених цим Законом завдань.

Стаття 4. Основні завдання розвідувальних органів України

На розвідувальні органи України покладаються:

добування, аналітична обробка та надання визначеним законом
органам державної влади розвідувальної інформації;

сприяння спеціальними заходами здійсненню державної політики
України в економічній, політичній, воєнній, військово-технічній,
екологічній та інформаційній сферах, зміцнення обороноздатності,
економічного і науково-технічного розвитку;

забезпечення безпечного функціонування установ України за
кордоном, безпеки співробітників цих установ та членів їх сімей у
країні перебування, а також відряджених за кордон громадян
України, які обізнані у відомостях, що становлять державну
таємницю;

участь у боротьбі з міжнародною організованою злочинністю, в
тому числі з тероризмом, незаконним обігом наркотичних засобів,
незаконною торгівлею зброєю і технологією її виготовлення,
незаконною міграцією.

Стаття 5. Методи і засоби діяльності розвідувальних
органів України

Для виконання покладених на розвідувальні органи України
завдань щодо отримання розвідувальної інформації та забезпечення
безпеки своїх співробітників вони застосовують методи і засоби
оперативно-розшукової діяльності у порядку, визначеному в Законі
України "Про оперативно-розшукову діяльність" ( 2135-12 ), з
урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Методи і засоби діяльності розвідувальних органів не повинні
завдавати шкоди життю, здоров'ю, честі і гідності людей.

Не підлягає розголошенню інформація, що стосується особистого
життя, честі та гідності громадян, яка стала відома розвідувальним
органам у процесі їх роботи, крім випадків, передбачених законом.

Порядок зберігання інформації, здобутої в процесі
розвідувальної діяльності, визначається відповідними
нормативно-правовими актами.

Розділ ІІ
РОЗВІДУВАЛЬНІ ОРГАНИ УКРАЇНИ,
ОРГАНІЗАЦІЯ ЇХ ДІЯЛЬНОСТІ, ФІНАНСОВОГО ТА
МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Стаття 6. Розвідувальні органи України

Розвідувальну діяльність в інтересах національної безпеки
України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та
національних інтересів від зовнішніх загроз, в межах визначених
законом повноважень, здійснюють розвідувальні органи:

Служби безпеки України - для забезпечення інтересів держави в
політичній, економічній, військово-технічній,
науково-технологічній, інформаційній та екологічній сферах;

Міністерства оборони України - для визначення рівня воєнної
загрози, забезпечення оборони і інтересів держави у сферах:
воєнній, воєнно-політичній, воєнно-технічній, воєнно-економічній,
інформаційній та екологічній;

спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань
захисту державного кордону України - для забезпечення інтересів
держави у сферах прикордонної та імміграційної політики, а також в
інших сферах, що стосуються питань захисту державного кордону
України та її суверенних прав у виключній (морській) економічній
зоні та континентальному шельфі.

Питання утворення, реорганізації і ліквідації розвідувальних
органів здійснюються відповідно до конституційних повноважень
Президентом України.

Здійснення розвідувальної діяльності з метою отримання
інформації у сферах, що стосуються національної безпеки і оборони,
іншими органами державної влади, підприємствами, установами і
організаціями незалежно від форми власності, які не передбачені в
цьому Законі, а також фізичними особами забороняється.

Розвідувальні органи України є юридичними особами, вони мають
дійсне та умовне найменування, відповідні емблеми, печатки і
штампи, печатки із зображенням Державного Герба України та своїм
найменуванням, рахунки, у тому числі валютні, в банках та інших
фінансових установах.

Стаття 7. Керівництво розвідувальними органами України
та координація їх діяльності

Загальне керівництво розвідувальними органами України
відповідно до Конституції України ( 254к/96-ВР ) та цього Закону
здійснює Президент України.

Керівники центральних органів виконавчої влади, до складу
яких входять розвідувальні органи, здійснюють керівництво ними в
межах повноважень, визначених законом і положеннями про відповідні
розвідувальні органи, затвердженими Президентом України, та
створюють необхідні умови для їх функціонування.

Безпосереднє керівництво розвідувальними органами України
здійснюють їх керівники, які призначаються на посаду і
звільняються з посади Президентом України за поданням керівників
відповідних центральних органів виконавчої влади.

Координація діяльності розвідувальних органів України
здійснюється Президентом України через очолювану ним Раду
національної безпеки і оборони України, яка діє відповідно до
Закону України "Про Раду національної безпеки і оборони України"
( 183/98-ВР ).

Порядок координації діяльності розвідувальних органів України
в особливий період визначається Президентом України.

Стаття 8. Позапартійність розвідувальних органів України

Використання розвідувальних органів України будь-ким у
партійних інтересах не допускається. Діяльність розвідувальних
органів України не може використовуватися для обмеження прав і
свобод громадян або з метою насильницької зміни конституційного
ладу, усунення органів державної влади чи перешкоджання їх
діяльності.

У розвідувальних органах України забороняється створення і
діяльність організаційних структур політичних партій та інших
об'єднань громадян, що мають політичні цілі. Членство та участь
співробітників розвідувальних органів України у діяльності
політичних партій та інших об'єднаннях громадян, що мають
політичні цілі, не допускається.

Як виняток дозволяється членство працівників, які уклали
трудовий договір з розвідувальними органами України, у професійних
спілках.

Стаття 9. Права розвідувальних органів України

Для виконання визначених цим Законом завдань розвідувальні
органи України мають право:

встановлювати на конфіденційній основі співробітництво з
повнолітніми, дієздатними особами, які добровільно дали на це
згоду;

отримувати для розвідувальних цілей необхідну інформацію від
усіх органів державної влади, підприємств, організацій і установ,
включаючи банки, незалежно від форми власності, в тому числі
інформацію з автоматизованих інформаційних та довідкових систем,
банків даних тощо у порядку, визначеному законом;

користуватися послугами, в тому числі платними, експертів та
консультантів з числа фахівців інших органів державної влади,
підприємств, установ і організацій усіх форм власності;

використовувати на договірних засадах службові приміщення,
транспортні засоби та інше майно підприємств, установ і
організацій незалежно від форми власності, а також за згодою
окремих осіб - належні їм житлові та нежитлові приміщення,
транспортні засоби та інше майно;

відкривати рахунки в національній та іноземній валюті у
банках та інших фінансових установах у порядку, визначеному
законом;

використовувати документи, що прикривають співробітників та
відомчу приналежність підрозділів, організацій, приміщень і
транспортних засобів до розвідувальних органів України;

створювати з метою конспірації організаційні структури
(підрозділи, установи і організації), необхідні для виконання
завдань розвідувальних органів України та прикриття їх
співробітників;

виступати замовниками науково-дослідних,
дослідно-конструкторських та інших робіт у галузі розробки і
виготовлення спеціальних засобів, необхідних для здійснення
розвідувальної діяльності, створювати і застосовувати технічні
засоби розвідки;

створювати в порядку, встановленому законом, відповідні
навчальні заклади і науково-дослідні установи, архіви та
здійснювати діяльність у видавничій справі;

організовувати і забезпечувати в межах своєї компетенції
захист державної таємниці в установах України за кордоном,
включаючи заходи щодо попередження витоку по технічних каналах
відомостей, що становлять державну таємницю;

здійснювати технічний захист приміщень і об'єктів
розвідувальних органів;

забезпечувати власну безпеку діяльності розвідувальних
органів України та захист своїх сил, засобів і інформації від
протиправних дій та загроз.

Стаття 10. Надання розвідувальної інформації

Інформація, здобута й опрацьована розвідувальними органами
України, надається Президенту України, Голові Верховної Ради
України та Прем'єр-міністру України в порядку, який визначається в
Положенні про розвідувальний орган, з додержанням вимог законів
України "Про державну таємницю" ( 3855-12 ), "Про інформацію"
( 2657-12 ), "Про захист інформації в автоматизованих системах"
( 80/94-ВР ) та інших.

Стаття 11. Взаємодія розвідувальних органів України між
собою, з правоохоронними органами України,
а також із спеціальними службами іноземних держав

Порядок взаємодії розвідувальних органів України між собою, з
правоохоронними органами України визначається законами і
прийнятими відповідно до них іншими нормативно-правовими актами.

Розвідувальні органи України з дозволу Президента України в
межах та обсягах, визначених ним, можуть встановлювати і
підтримувати контакти із спеціальними службами іноземних держав, у
тому числі на основі двосторонніх чи багатосторонніх угод, з
додержанням вимог законодавства України.

У випадках довгострокового співробітництва на умовах,
визначених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких
для України надана Верховною Радою України, можуть створюватися
офіційні закордонні представництва розвідувальних органів України.

Стаття 12. Взаємовідносини розвідувальних органів України
з органами державної влади, підприємствами,
установами і організаціями України

Розвідувальні органи України взаємодіють з органами державної
влади України відповідно до законів, інших нормативно-правових
актів.

Органи державної влади, підприємства, установи і організації
України в порядку, встановленому законом, сприяють розвідувальним
органам України у виконанні ними завдань, які покладені на них цим
Законом.

Перелік органів виконавчої влади, що можуть залучатися до
участі у виконанні програм розвідувальної діяльності або в
заходах, які здійснюються розвідувальними органами, визначається
Президентом України.

Стаття 13. Інформування громадськості про діяльність
розвідувальних органів України

Про свою діяльність розвідувальні органи України в
установленому порядку інформують громадськість України, здійснюючи
зв'язок з об'єднаннями громадян, засобами масової інформації і
громадянами через відповідні структурні підрозділи та їх посадових
осіб.

Матеріали про діяльність розвідувальних органів України, які
надаються засобам масової інформації, не можуть містити відомості,
що становлять державну таємницю.

Публікація відомостей про розвідувальні органи України та їх
діяльність здійснюється з дотриманням вимог Закону України "Про
державну таємницю".

Стаття 14. Захист відомостей про розвідувальні органи
України

Відомості про особовий склад, що здійснює розвідувальну
діяльність, засоби, зміст, плани, організацію, фінансування та
матеріально-технічне забезпечення, форми, методи і результати
розвідувальної діяльності, а також про осіб, які співробітничають
або раніше співробітничали на конфіденційній основі з
розвідувальними органами, становлять державну таємницю і
підлягають захисту в порядку, визначеному Законом України "Про
державну таємницю".

Стаття 15. Фінансування та матеріально-технічне
забезпечення розвідувальних органів України

Фінансування та матеріально-технічне забезпечення
розвідувальних органів України здійснюються за рахунок коштів,
передбачених окремим рядком у Державному бюджеті України для
кожного розвідувального органу, та інших джерел, передбачених
законом. Розвідувальні органи України фінансуються через
Національний банк України.

Розпорядником бюджетних коштів, у тому числі валютних, на
утримання і забезпечення діяльності розвідувального органу України
є керівник цього органу.

Розвідувальні органи України мають право ввозити на територію
України засоби озброєння, спеціальні технічні та інші засоби,
вогнепальну зброю та боєприпаси до неї для забезпечення власних
потреб, а також у разі необхідності передавати і вивозити їх за
межі України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Розвідувальні органи України звільняються від сплати ввізного
мита та акцизного збору за техніку, устаткування, майно і
матеріали, що призначені для власного використання цими органами.

Розвідувальні органи України мають житловий фонд.

Розділ ІІІ
ПРАВОВИЙ СТАТУС СПІВРОБІТНИКІВ РОЗВІДУВАЛЬНИХ
ОРГАНІВ УКРАЇНИ ТА ОСІБ, ЯКІ КОНФІДЕНЦІЙНО
СПІВРОБІТНИЧАЮТЬ З ЦИМИ
ОРГАНАМИ, ЇХ СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ

Стаття 16. Співробітники розвідувальних органів України

Співробітниками розвідувальних органів України є
військовослужбовці та службовці кадрового складу розвідувальних
підрозділів відповідних центральних органів виконавчої влади, а
також військовослужбовці, службовці та працівники, які не належать
до кадрового складу цих органів.

Службовці кадрового складу розвідувальних органів України є
державними службовцями. Віднесення їх посад до відповідних
категорій посад державних службовців, а також порядок прийому на
службу або на роботу в розвідувальний орган визначаються
Положенням про розвідувальний орган.

На військовослужбовців розвідувальних органів, у тому числі
тих, які не належать до кадрового складу розвідувальних органів,
поширюється дія законодавства України про проходження військової
служби з урахуванням особливостей, що обумовлені специфікою
завдань, які виконуються зазначеними військовослужбовцями.

На службовців та працівників розвідувальних органів
поширюється дія законодавства України про працю.

Стаття 17. Кадровий склад розвідувальних органів України

До кадрового складу розвідувальних органів України належать
військовослужбовці і службовці, які за посадами, що вони займають
у цих органах, підпорядкованих їм навчальних закладах та
науково-дослідних установах, виконують функціональні обов'язки,
безпосередньо пов'язані з розвідувальною діяльністю. Перелік посад
співробітників кадрового складу розвідувального органу
визначається Положенням про відповідний розвідувальний орган.

Співробітники кадрового складу розвідувальних органів для
виконання своїх функціональних обов'язків можуть займати, з
додержанням вимог цього Закону, посади в органах державної влади,
на підприємствах, в установах і організаціях будь-якої форми
власності без розкриття їх належності до розвідувальних органів.
Посадові особи зазначених органів державної влади, підприємств,
установ і організацій несуть передбачену законом відповідальність
за розголошення відомостей про належність цих співробітників до
розвідувальних органів, якщо такі стали їм відомі в процесі
роботи.

Розвідувальні органи України можуть мати кадровий резерв із
числа фахівців відповідних спеціальностей.

Співробітникам кадрового складу розвідувальних органів
України видається спеціальне службове посвідчення.

Стаття 18. Правовий статус співробітників розвідувальних
органів України

Співробітники кадрового складу розвідувальних органів України
під час виконання ними службових обов'язків перебувають під
спеціальним захистом держави. Ніхто, крім органів державної влади
та посадових осіб, які визначені цим Законом, не має права
втручатися в їх службову діяльність.

Для захисту життя, здоров'я, житла і майна співробітників
розвідувальних органів України та їх близьких родичів (дружина,
чоловік, батьки, діти, рідні брати і сестри) від протиправних
посягань і загроз у зв'язку із службовою діяльністю цих
співробітників розвідувальні органи України здійснюють спеціальні
заходи щодо забезпечення безпеки в порядку, передбаченому Законом
України "Про державний захист працівників суду і правоохоронних
органів" ( 3781-12 ) та іншими актами законодавства України.
Рішення про вжиття цих заходів у кожному конкретному випадку
приймаються керівником відповідного розвідувального органу.

Статус співробітника розвідувального органу України не може
бути використаний для досягнення цілей, які не пов'язані з
виконанням його функціональних обов'язків.

Стаття 19. Застосування співробітниками розвідувальних
органів України засобів фізичного впливу,
спеціальних засобів та вогнепальної зброї

Співробітники розвідувальних органів України виключно для
реалізації прав, визначених в абзацах одинадцятому і тринадцятому
частини першої статті 9 цього Закону, мають право застосувати
засоби фізичного впливу, зберігати, носити, використовувати і
застосовувати спеціальні засоби активної оборони в порядку,
передбаченому законодавством України, а військовослужбовці
розвідувальних органів, крім того, - зберігати, носити,
використовувати і застосовувати вогнепальну зброю в порядку,
передбаченому Законом України "Про міліцію" ( 565-12 ).

Перевищення співробітником розвідувального органу України
своїх повноважень при застосуванні засобів фізичного впливу,
спеціальних засобів та вогнепальної зброї тягне за собою
відповідальність, встановлену законом.

Стаття 20. Відповідальність співробітників розвідувальних
органів України за правопорушення

Співробітники розвідувальних органів України несуть
відповідальність за адміністративні правопорушення в порядку,
встановленому Кодексом України про адміністративні правопорушення
( 80731-10, 80732-10 ) для осіб, на яких поширюється дія
дисциплінарних статутів або спеціальних положень про дисципліну.

У разі затримання співробітника кадрового складу
розвідувального органу України за підозрою у скоєнні злочину або
обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під
вартою його тримають окремо від інших осіб. Привід, затримання та
арешт і пов'язані з цим обшук особи та огляд речей кадрового
співробітника розвідувального органу при виконанні ним своїх
службових обов'язків здійснюються тільки в присутності офіційних
представників цього органу. Не підлягають огляду і затриманню
транспортні засоби розвідувальних органів та їх кадрових
співробітників при використанні цих засобів у службових цілях.

Непередбачені фінансові та майнові збитки, завдані фізичним
або юридичним особам внаслідок виконання співробітниками
розвідувальних органів України покладених на них завдань, не
тягнуть за собою відповідальності з боку цих співробітників, якщо
вони діяли відповідно до наданих їм законом повноважень. Такі
збитки компенсуються в порядку, визначеному законом, відповідними
розвідувальними органами за рахунок коштів Державного бюджету
України, передбачених на фінансування розвідувальних органів або
спеціальних програм.

Стаття 21. Соціальний захист співробітників розвідувальних
органів України та членів їх сімей

Соціальний захист співробітників розвідувальних органів
України та членів їх сімей, а також цивільних працівників, які
уклали трудовий договір з розвідувальними органами України,
гарантується законом.

Заходи соціального захисту мають бути уніфікованими для
співробітників розвідувальних органів незалежно від їх відомчої
належності.

Співробітникам кадрового складу розвідувальних органів за
роботу, пов'язану з виконанням спеціальних завдань, що стоять
перед цими органами, виплачується надбавка в розмірі, що
визначається відповідними нормативно-правовими актами.

У разі затримання, арешту або засудження за межами України
співробітників кадрового складу розвідувальних органів України у
зв'язку з виконанням ними завдань, що покладені на розвідувальні
органи України, держава сприяє звільненню їх та членів їх сімей.

У разі повної або часткової втрати співробітником кадрового
складу розвідувального органу України професійної придатності в
результаті його розшифрування або внаслідок інших не залежних від
нього причин розвідувальний орган зобов'язаний працевлаштувати
зазначеного співробітника або створити умови для його професійної
перепідготовки.

Майнові збитки, завдані співробітнику кадрового складу
розвідувального органу України та членам його сім'ї у зв'язку із
здійсненням розвідувальної діяльності, відшкодовуються
розвідувальним органом за рахунок коштів Державного бюджету
України в порядку, визначеному цивільним законодавством України.

Положення, передбачені цією статтею, поширюються також на
колишніх співробітників розвідувальних органів України, які
потребують такого захисту в зв'язку з їхньою попередньою
діяльністю.

Співробітникам розвідувальних органів України з числа
військовослужбовців, які згідно з законом мають право на пенсію за
вислугою років і яких залишено на службі, щомісяця виплачуються
надбавки в розмірі, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Обчислення пенсій співробітникам розвідувальних органів
України з числа військовослужбовців, які звільняються зі служби і
мають право на пенсію, здійснюється виходячи з розмірів грошового
забезпечення, що виплачувалися їм на день звільнення зі служби,
або в розмірах, встановлених для відповідних категорій
військовослужбовців.

Стаття 22. Права і обов'язки осіб, які конфіденційно
співробітничають з розвідувальними органами
України

Конфіденційне співробітництво розвідувальних органів України
з метою виконання завдань, що визначені цим Законом, може
встановлюватися з особами на безоплатній або платній засадах.
Порядок підтримання взаємовідносин з такими особами визначається
нормативними актами відповідних розвідувальних органів.

З метою забезпечення безпеки осіб, які конфіденційно
співробітничають або співробітничали з розвідувальними органами
України, та членів їх сімей можуть здійснюватися заходи щодо їх
захисту в порядку, передбаченому цим Законом для співробітників
розвідувальних органів.

Стаття 23. Соціальний захист осіб, які конфіденційно
співробітничають з розвідувальними органами
України

Особам, які конфіденційно співробітничають з розвідувальними
органами України, гарантуються нерозголошення цих стосунків та
соціальний захист.

Розділ ІV
КОНТРОЛЬ І НАГЛЯД ЗА ДІЯЛЬНІСТЮ
РОЗВІДУВАЛЬНИХ ОРГАНІВ УКРАЇНИ

Стаття 24. Контроль Президента України за діяльністю
розвідувальних органів України

Контроль за діяльністю розвідувальних органів України в межах
конституційних повноважень здійснюється Президентом України, в
тому числі через керовану ним Раду національної безпеки і оборони
України.

Розвідувальні органи України доповідають Президентові України
і звітують перед ним з питань та в порядку, що визначаються
Президентом України.

Стаття 25. Контроль Верховної Ради України за діяльністю
розвідувальних органів України

Контроль за діяльністю розвідувальних органів України
здійснюється Верховною Радою України в порядку, встановленому
Конституцією України ( 254к/96-ВР ).

Стаття 26. Порядок здійснення контрольних функцій
Рахунковою палатою України

Для здійснення контролю за витратою коштів Державного бюджету
України на утримання розвідувальних органів України і фінансування
їх діяльності створюється з числа членів Рахункової палати України
спеціальна група.

Спеціальна група Рахункової палати України має право у
встановленому законом порядку отримувати від розвідувальних
органів України документи стосовно витрат коштів Державного
бюджету України, а також заслуховувати керівників відповідних
розвідувальних органів з цих питань на закритих засіданнях.

Члени спеціальної групи Рахункової палати України здійснюють
повноваження, передбачені цією статтею, лише за умови оформлення
допуску до відомостей, які становлять державну таємницю, в
порядку, встановленому Законом України "Про державну таємницю"
( 3855-12 ). Їм забороняється розкривати методи і засоби
діяльності розвідувальних органів, розшифровувати їх
співробітників, розголошувати отриману інформацію.

Стаття 27. Прокурорський нагляд

Нагляд за додержанням розвідувальними органами України
законів України здійснюється Генеральним прокурором України і
уповноваженими ним прокурорами відповідно до Конституції та
законів України.

Відомості про осіб, які конфіденційно співробітничають або
співробітничали з розвідувальним органом України, належність
конкретних осіб до кадрового складу розвідувальних органів, а
також організаційно-штатна структура розвідувальних органів до
предмета прокурорського нагляду не входять.

Розділ V
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

2. До приведення законів України та інших нормативно-правових
актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються у
частині, що не суперечить цьому Закону.

3. Кабінету Міністрів України у шестимісячний строк з дня
набрання чинності цим Законом:

подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо
внесення змін до законів України, що випливають з цього Закону;

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим
Законом;

забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними
органами виконавчої влади України їх нормативно-правових актів у
відповідність із цим Законом.

Голова Верховної Ради України І.ПЛЮЩ

м. Київ, 22 березня 2001 року
N 2331-ІІІ

З А К О Н У К Р А Ї Н И

Про контррозвідувальну діяльність


Цей Закон визначає поняття, правові основи організації та
здійснення контррозвідувальної діяльності.

Стаття 1. Поняття контррозвідувальної діяльності

Контррозвідувальна діяльність - спеціальний вид діяльності у
сфері забезпечення державної безпеки, яка здійснюється з
використанням системи розвідувальних, контррозвідувальних,
пошукових, режимних, адміністративно-правових заходів, спрямованих
на попередження, своєчасне виявлення і запобігання зовнішнім та
внутрішнім загрозам безпеці України, розвідувальним, терористичним
та іншим протиправним посяганням спеціальних служб іноземних
держав, а також організацій, окремих груп та осіб на інтереси
України.

Стаття 2. Мета і завдання контррозвідувальної діяльності

Метою контррозвідувальної діяльності є попередження,
своєчасне виявлення і запобігання зовнішнім та внутрішнім загрозам
безпеці України, припинення розвідувальних, терористичних та інших
протиправних посягань спеціальних служб іноземних держав, а також
організацій, окремих груп та осіб на державну безпеку України,
усунення умов, що їм сприяють, та причин їх виникнення.

Завданнями контррозвідувальної діяльності є:

добування, аналітична обробка та використання інформації, що
містить ознаки або факти розвідувальної, терористичної та іншої
діяльності спеціальних служб іноземних держав, а також
організацій, окремих груп та осіб на шкоду державній безпеці
України;

протидія розвідувальній, терористичній та іншій діяльності
спеціальних служб іноземних держав, а також організацій, окремих
груп та осіб на шкоду державній безпеці України;

розроблення і реалізація заходів щодо запобігання, усунення
та нейтралізації загроз інтересам держави, суспільства та правам
громадян.

Стаття 3. Правова основа контррозвідувальної діяльності

Правову основу контррозвідувальної діяльності становлять
Конституція України [254к/96-ВР], чинні міжнародні договори
України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою
України, цей та інші закони України, а також прийняті відповідно
до них нормативно-правові акти.

Стаття 4. Принципи контррозвідувальної діяльності

Основними принципами контррозвідувальної діяльності є:
законність;

повага і дотримання прав та свобод людини і громадянина;

позапартійність;

безперервність;

конспірація, поєднання гласних та негласних форм і методів
діяльності;

комплексне використання правових, профілактичних та
організаційних заходів;

адекватність заходів щодо захисту державної безпеки реальним
і потенційним загрозам;

взаємодія з органами державної влади України, органами
місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, юридичними та
фізичними особами;

підконтрольність та підзвітність відповідним органам
державної влади в межах, передбачених законом.

Стаття 5. Право на здійснення контррозвідувальної діяльності

Спеціально уповноваженим органом державної влади у сфері
контррозвідувальної діяльності є Служба безпеки України.

Окремі контррозвідувальні заходи виключно в інтересах
забезпечення охорони державного кордону України, посадових осіб,
стосовно яких здійснюється державна охорона, а також забезпечення
безпеки своїх сил і засобів, інформаційних систем та оперативних
обліків можуть проводити розвідувальні органи України та
Управління державної охорони України, яким законами України "Про
оперативно-розшукову діяльність" [2135-12] та "Про розвідувальні
органи України" [2331-14] надано право здійснювати
оперативно-розшукову чи розвідувальну діяльність.

Правоохоронні та інші органи державної влади, органи
місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації
України, незалежно від форми власності, в межах, визначених
законами України та іншими нормативно-правовими актами, сприяють
органам і підрозділам Служби безпеки України у проведенні
контррозвідувальної діяльності в інтересах забезпечення державної
безпеки.

Здійснення контррозвідувальних заходів іншими суб'єктами,
крім визначених цим Законом, забороняється.

Стаття 6. Підстави для проведення контррозвідувальної
діяльності

Підставами для проведення контррозвідувальної діяльності є:

1) наявність достатньої інформації, що потребує перевірки за
допомогою спеціальних форм, методів і засобів, про:

здійснення розвідувальної діяльності проти України
спеціальними службами іноземних держав, а також організаціями,
окремими групами і особами;

посягання на державний суверенітет, конституційний лад і
територіальну цілісність України;

терористичні посягання чи терористичну діяльність, злочини
проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку;

2) виконання визначених законом завдань щодо:

контррозвідувального забезпечення економічного,
інформаційного, науково-технічного потенціалу,
оборонно-промислового і транспортного комплексів та їх об'єктів,
національної системи зв'язку, Збройних Сил України та інших
утворених відповідно до законів України військових формувань,
військово-технічного співробітництва, дотримання міжнародних
режимів нерозповсюдження, а також закордонних дипломатичних
установ України і безпеки громадян України за кордоном;

контррозвідувального захисту органів державної влади,
правоохоронних і розвідувальних органів, охорони державної
таємниці;

захисту посольств і представництв іноземних держав в Україні
та їх співробітників від терористичних посягань;

вивчення і перевірки осіб, які оформлюються для допуску до
державної таємниці, до роботи з ядерними матеріалами та на ядерних
установках чи залучених до конфіденційного співробітництва;

забезпечення власної безпеки, у тому числі співробітників
органів та підрозділів, що здійснюють контррозвідувальну
діяльність, членів їх сімей та осіб, які допомагають і сприяють у
здійсненні контррозвідувальної діяльності;

інформаційно-аналітичного забезпечення органів державної
влади (щодо загроз державній безпеці України);

3) потреба виявлення технічними засобами і припинення роботи
радіоелектронних та інших пристроїв, функціонування яких створює
загрози державній безпеці України чи передумови до витоку
інформації з обмеженим доступом, а також радіовипромінювань
радіоелектронних засобів, що використовуються у протиправних
цілях.

Підставами для проведення контррозвідувальних заходів
розвідувальними органами України та Управлінням державної охорони
України є виконання визначених законом завдань щодо забезпечення
охорони (захисту) державного кордону України, посадових осіб,
стосовно яких здійснюється державна охорона, а також забезпечення
безпеки своїх сил і засобів, інформаційних систем та оперативних
обліків.

Інформація про підстави, зазначені у цій статті, може
міститися у заявах і повідомленнях громадян, осіб, залучених до
конфіденційного співробітництва, посадових та службових осіб,
громадських організацій, засобів масової інформації; у матеріалах
органів дізнання, досудового слідства та суду; у запитах,
інформаціях та матеріалах спеціальних служб і правоохоронних
органів іноземних держав, міжнародних установ і організацій;
матеріалах правоохоронних органів та інших органів державної влади
України щодо загроз державній безпеці України, матеріалах Служби
безпеки України щодо організації, здійснення, форм і методів
терористичної, розвідувальної та іншої діяльності на шкоду
державній безпеці України; у запитах визначених Кабінетом
Міністрів України повноважних державних органів, установ та
організацій щодо надання допуску особам до державної таємниці і
роботи з ядерними матеріалами та на ядерних установках.

Стаття 7. Функції і повноваження органів, підрозділів та
співробітників Служби безпеки України, що
здійснюють контррозвідувальну діяльність

Функції органів, підрозділів та співробітників Служби безпеки
України, що здійснюють контррозвідувальну діяльність, визначаються
Законом України "Про Службу безпеки України" [2229-12].

Для виконання визначених законом завдань та за наявності
підстав, передбачених статтею 6 цього Закону, в ході
контррозвідувальної діяльності органи, підрозділи та співробітники
Служби безпеки України мають право:

1) здійснювати контррозвідувальний пошук, розвідувальні і
оперативно-розшукові заходи з використанням оперативних та
оперативно-технічних сил і засобів, опитувати осіб за їх згодою,
використовувати їх добровільну допомогу;

2) виявляти, фіксувати і документувати гласно і негласно
розвідувальні, терористичні та інші посягання на державну безпеку
України, вести їх оперативний облік, здійснювати візуальне
спостереження в громадських місцях із застосуванням фото-, кіно- і
відеозйомки, оптичних та радіоприладів, інших технічних засобів;

3) проводити контррозвідувальні операції та відповідні
оперативні і оперативно-технічні заходи з метою попередження,
своєчасного виявлення і припинення розвідувально-підривної,
терористичної та іншої протиправної діяльності на шкоду державній
безпеці України;

4) мати гласних і негласних штатних і позаштатних
працівників, створювати з метою конспірації підприємства, установи
та організації, використовувати документи, що зашифровують особу
чи відомчу належність працівників, приміщень і транспортних
засобів органів та підрозділів, що здійснюють контррозвідувальну
діяльність;

5) витребовувати, збирати і вивчати, за наявності визначених
законом підстав, документи та відомості, що характеризують
діяльність підприємств, установ, організацій, а також спосіб життя
окремих осіб, джерела і розміри їх доходів для попередження і
припинення розвідувальних, терористичних та інших протиправних
посягань на державну безпеку України;

6) виключно з метою попередження, своєчасного виявлення і
припинення розвідувальних, терористичних та інших посягань на
державну безпеку України, отримання розвідувальної інформації в
інтересах контррозвідки здійснювати на підставі відповідної
контррозвідувальної справи заходи, визначені частиною другою
статті 8 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність"
[2135-12], - лише за рішенням суду, без розголошення третій
стороні, а у випадках, передбачених частиною третьою статті 8
зазначеного Закону, - у порядку, погодженому з Генеральним
прокурором України та Головою Верховного Суду України;

7) затримувати і тримати у спеціально відведених для цього
місцях:

осіб, підозрюваних у підготовці чи проведенні
розвідувально-підривної, терористичної діяльності та вчиненні
інших злочинів, розслідування яких віднесено до компетенції
органів Служби безпеки України , - на строки і в порядку, що
передбачені законами України;

осіб, які проникли на об'єкти та у місця, що охороняються
органами і підрозділами Служби безпеки України, - на строк до
трьох годин, а у разі нагальної необхідності запобігання злочинові
чи його припинення та з метою встановлення особи - до сімдесяти
двох годин з повідомленням про це суду протягом 24 годин з моменту
затримання для перевірки обгрунтованості цього запобіжного заходу.

Проводити особистий огляд вказаних осіб та огляд речей, що
знаходяться при них, транспортних засобів і вилучати документи та
предмети, які можуть бути речовими доказами або є небезпечними для
життя і здоров'я людей;

8) виключно для припинення розвідувальних, терористичних та
інших протиправних посягань на державну безпеку України, а також
при переслідуванні осіб, підозрюваних у проведенні такої
діяльності, у будь-який час безперешкодно заходити і перебувати на
території та в приміщеннях органів державної влади та їх
структурних підрозділів, органів місцевого самоврядування,
підприємств, установ та організацій, незалежно від форми
власності, а на військові об'єкти, що охороняються, - в
установленому порядку;

9) перебувати у порядку, погодженому з керівниками органів
охорони державного кордону Прикордонних військ України, для вжиття
контррозвідувальних заходів у межах прикордонної смуги,
контрольованого прикордонного району, в пунктах пропуску через
державний кордон і територіальному морі України;

10) у невідкладних випадках при здійсненні
контррозвідувальних заходів безперешкодно користуватися засобами
зв'язку, що належать підприємствам, установам і організаціям, а
засобами зв'язку, що належать громадянам, - за їх згодою, з
наступним відшкодуванням витрат за їх вимогою;

11) в інтересах забезпечення державної безпеки та виконання
завдань контррозвідувальної діяльності організовувати,
координувати і проводити наукові та науково-технічні дослідження,
створювати у порядку, визначеному законодавством України,
відповідні наукові установи та міжвідомчі координаційно-дорадчі
органи;

12) зберігати, носити, застосовувати, використовувати зброю,
спеціальні засоби, вживати заходів фізичного впливу відповідно до
законів України та інших актів законодавства України, провозити
зброю та спеціальні засоби в усіх видах транспорту;

13) користуватися правами, визначеними законами України "Про
Службу безпеки України" [2229-12], "Про державну таємницю"
[3855-12] та іншими законами України.

Надані права співробітники органів та підрозділів, що
здійснюють контррозвідувальну діяльність, не можуть
використовувати у протиправних цілях. У разі невиконання цих вимог
вони несуть відповідальність, встановлену законом.

Стаття 8. Основні засади організації контррозвідувальної
діяльності

Організація та координація контррозвідувальної діяльності
покладаються на Центральне управління Служби безпеки України.

Порядок організації і здійснення контррозвідувальної
діяльності визначається законами України та прийнятими відповідно
до них нормативно-правовими актами Служби безпеки України, а у
випадках, передбачених законом, - міжвідомчими
нормативно-правовими актами.

Контррозвідувальна діяльність здійснюється гласно і негласно.

Гласні контррозвідувальні заходи передбачають використання
відкритих (офіційних) форм і методів роботи у сфері забезпечення
державної безпеки.

Негласні контррозвідувальні заходи здійснюються із залученням
осіб, які конфіденційно співпрацюють з контррозвідувальними
органами і підрозділами, а також з використанням оперативних,
оперативно-технічних та спеціальних сил і засобів. Порядок
використання негласних методів та засобів при здійсненні
контррозвідувальної діяльності визначається на основі цього Закону
нормативно-правовими актами Служби безпеки України.

Для організації та здійснення контррозвідувальної діяльності,
систематизації і документальної фіксації отриманих результатів, їх
аналізу, оперативної і правової оцінки, прийняття відповідних
управлінських рішень органи і підрозділи Служби безпеки України,
що здійснюють контррозвідувальну діяльність, ведуть
контррозвідувальні справи.

Контррозвідувальна справа заводиться за наявності визначених
цим Законом підстав для здійснення контррозвідувальної діяльності.

Постанова про заведення такої справи підлягає затвердженню
начальниками відповідних підрозділів Центрального управління
Служби безпеки України, які здійснюють контррозвідувальну
діяльність, начальниками регіональних органів, органів військової
контррозвідки Служби безпеки України або їх заступниками.

Виключно з метою проведення контррозвідувальних заходів,
систематизації і документальної фіксації отриманих результатів у
межах визначених законом прав і завдань, що стосуються охорони
(захисту) державного кордону України, за погодженням із Службою
безпеки України та у взаємодії з нею контррозвідувальні справи
можуть вести підрозділи прикордонної розвідки з дозволу начальника
розвідувального органу Державного комітету у справах охорони
державного кордону України або його заступників.

Контррозвідувальна справа повинна бути закрита у разі:

1) завершення виконання контррозвідувальних заходів або
вичерпання можливостей для їх здійснення;

2) спростування матеріалів, які були підставами для
здійснення контррозвідувальної діяльності;

3) припинення розвідувальної, терористичної чи іншої
протиправної діяльності на шкоду державній безпеці України;

4) виїзду особи на постійне місце проживання за межі України
та відсутності можливості проведення щодо неї контррозвідувальних
заходів;

5) заведення за матеріалами контррозвідувальної діяльності
оперативно-розшукової справи;

6) притягнення особи до кримінальної відповідальності, в тому
числі і за кордоном, за дії, що були підставами для заведення
контррозвідувальної справи;

7) смерті особи, щодо якої заведено контррозвідувальну
справу.

З метою попередження, своєчасного виявлення і припинення
розвідувальних, терористичних та інших протиправних посягань на
державну безпеку України органи та підрозділи Служби безпеки
України, що здійснюють контррозвідувальну діяльність, за її
результатами за необхідності проводять профілактику правопорушень
у сфері державної безпеки; в разі виявлення в ході цієї роботи
осіб, які потребують попереджувального впливу, оголошують їм
офіційне застереження про неприпустимість протиправної поведінки.

Про результати контррозвідувальної діяльності Служба безпеки
України звітує Президенту України та інформує Верховну Раду
України. Висвітлення результатів контррозвідувальної діяльності
здійснюється з дотриманням вимог законодавства України.

Стаття 9. Захист відомостей про контррозвідувальну діяльність

Відомості про організацію, плани, зміст, форми, методи,
засоби, фінансування та матеріально-технічне забезпечення,
результати контррозвідувальної діяльності, наукових і
науково-технічних розробок з питань забезпечення державної
безпеки, а також про осіб, які співробітничають або раніше
співробітничали на конфіденційній основі з органами та
підрозділами Служби безпеки України, що здійснюють
контррозвідувальну діяльність, узагальнюючі відомості про особовий
склад цих органів та підрозділів становлять державну таємницю і
підлягають захисту в порядку, визначеному Законом України "Про
державну таємницю" [3855-12]. Доступ до зазначених відомостей
може надаватися у випадках та у порядку, визначеному Службою
безпеки України, згідно з вимогами закону.

Стаття 10. Соціальні та правові гарантії співробітників
органів і підрозділів Служби безпеки України,
які здійснюють контррозвідувальну діяльність

На співробітників органів і підрозділів Служби безпеки
України, що здійснюють контррозвідувальну діяльність, поширюються
соціальні і правові гарантії, встановлені законами України "Про
Службу безпеки України" [2229-12], "Про соціальний і правовий
статус військовослужбовців та членів їх сімей" [2011-12], іншими
законами України.

Під час виконання співробітниками контррозвідувальних органів
та підрозділів Служби безпеки України службових обов'язків їх
адміністративне затримання, а також особистий огляд чи огляд
речей, що є при них, транспортних засобів, які вони
використовують, у разі необхідності проводиться, крім випадків
вчинення ними злочинів, у присутності уповноваженого представника
відповідного органу чи підрозділу Служби безпеки України.

Ніхто, крім прямих начальників, не має права втручатися в
службову діяльність співробітників органів та підрозділів Служби
безпеки України, що здійснюють контррозвідувальну діяльність. За
втручання або перешкоджання виконанню ними службових обов'язків,
вчинення опору, образу честі та гідності, погрози або насильства
настає відповідальність згідно із законом.

Стаття 11. Гарантії дотримання законності під час здійснення
контррозвідувальної діяльності

Держава гарантує дотримання конституційних прав та свобод
людини і громадянина при здійсненні контррозвідувальної
діяльності. Не допускається обмеження прав та свобод людини і
громадянина, крім випадків, передбачених законом.

Діяльність органів та підрозділів Служби безпеки України, що
здійснюють контррозвідувальну діяльність, не може бути використана
для вирішення не передбачених цим Законом завдань.

Посадові особи та співробітники органів і підрозділів Служби
безпеки України, що здійснюють контррозвідувальну діяльність,
несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну або кримінальну
відповідальність згідно із законом.

Не підлягає розголошенню інформація, що стосується особистого
життя, честі та гідності людини, яка стала відома у процесі
контррозвідувальної діяльності.

Громадяни мають право у встановленому законом порядку
отримувати письмові пояснення з приводу обмеження в ході
здійснення контррозвідувальної діяльності їх прав і свобод та
оскаржувати ці дії.

Стаття 12. Контроль за контррозвідувальною діяльністю, нагляд
за дотриманням законності органами та
підрозділами, що її здійснюють

Контроль за контррозвідувальною діяльністю органів та
підрозділів Служби безпеки України, нагляд за дотриманням ними
законів України здійснюються відповідно до Конституції
[254к/96-ВР] та законів України.

Стаття 13. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

2. До приведення законів України та інших нормативно-правових
актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються у
частині, що не суперечить цьому Закону.

3. Кабінету Міністрів України у шестимісячний строк з дня
набрання чинності цим Законом:

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим
Законом;

забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними
органами виконавчої влади України їх нормативно-правових актів у
відповідність із цим Законом.

4. Службі безпеки України підготувати проекти законів
стосовно внесення змін до законів України, що випливають з цього
Закону, для внесення їх в установленому порядку на розгляд
Верховної Ради України.


Президент України Л.КУЧМА

м. Київ, 26 грудня 2002 року N 374-IV